Я стаю цілком сумирною.
Ти не дотрималась обіцянки.
через це мокро.
через це пусто.
через це я замовкаю.
річки на мене гримають.
зима стала забіякою.
вносить свої корективи у мишачий уряд моєї втоми.
тепер вона на 100% з вовни.
не кусючої.
такої блідо-блакитної.
приємна до тіла,мила,хмарчаста
моя втома.
я носитиму її всю зиму,
і трохи вересня.
коли віриш кожному приходу холодних,сезонних дощів.
я ображаюсь на цей сніг,бо його видно на бездоганній сірій гладді моїх рукавиць,
недоречно
наче шматки
новрічного дощику на забльованому асфальті.
