Олеся мріяла, що колись вона зможе побачити - все те що відбувається за вікном. Вона не могла підвестися на ноги уже 6 місяців. Після тієї страшної аварії, наче вічність пройшла. Щоразу коли за вікном йшов дощ, дівчина згадувала ті миті коли вона була ще щасливою.
Сонячний день, вона поспішає до свого коханого. Як завжди трішки затримується, та вона ж дівчина, всі дівчата запізнюються на побачення. Залунала знайома мелодія на мобільному. Коханий... Висвітилось на екрані, Олеся підняла слухавку і почула такий рідний, і знайомий голос. Дівчина швиденько поговорила з коханим, було холодно, руки мерзли, та й він уже стояв навпроти неї, по той бік дороги. Залишалося всього кілька кроків до щастя. Вона не могла дочекатися зеленого світла від світлофора, щоб уже пошвидше перебігти цю кляту дорогу й впасти в обійми свого милого, любого, коханого Cашка. Загорівся зелений, і вони обоє стрімголов помчали через дорогу в обійми один до одного... Та тут невідомо звідки на Олесю летіла машина, дівчина з переляку окам'яніла. Сашко встиг відштовхнути дівчину в бік на тротуар... Від сили падіння Олеся отримала багато травм і ушкоджень, майже несумісних з вільним ходінням. Але лежачи на тротуарі вона зовсім не думала про свої травми... Для неї головним було, щоб її спаситель був живим і здоровим. Олеся підвелася на руки, встати вона не могла, ніг не відчувала.
Повернула голову в бік, з надією побачити свого Сашка. Та вона побачила лише швидку і санітарів що бігали довкола нерухомого хлопця. З тих пір Олеся не бачила свого коханого, він врятував її ціною власного життя...
За вікном була злива, Олеся любила дощ, адже саме в цю погоду вона вперше зустріла Сашка...Тепер лише дощ, міг повернути її думками в той час де вона була кохана, крапельки дощу могли дати їй хоч шматочок того щастя, що закохані колись мали.
Пройшли роки, Олеся змогла ходити, жити повноцінним життям, та не могла забути ті щирі волошкові очі Сашка, що були єдиним щастям у її житті. І це щастя було вкрадено... Вона стала на підвіконня і подивилася в низ. Була злива... Там за вікном інший світ... Там є він... І хай дощ знову з'єднає їхні душі... Але тепер уже назавжди...
