Весна прийшла, потрохи сніг відходить,
У головах розвіється туман.
І сонце ближче все на горизонті сходить,
І покидає серце горе та журба.
Весна приходить, сильніше все ступає,
Розтоплює останній лід і сніг,
І в серці радості й кохання спів лунає,
Тремтять долоні і збиває всіх із ніг.
І кожен рік з весною все приходить,
Те незабутнє, вічне почуття.
Воно і взимку в серці непомітно ходить,
Воно живе десь під свідомо у думках.
І навесні ти стала ще в сто раз гарніша,
І твої очі і долоні і вуста...
І знов здається, що ти в світі наймиліша,
Насправді ти завжди такою і була.
Тепер я знаю, що весна це просто чудо!
Вона змиває з затуманених очей:
Усе що є, усе що було, все що буде;
Все прозріває наче в мить в один момент.
Та ти не плач за зиму, все колись минає.
Вона пішла а ми лишаємось у двох,
І в серці знов кохання пісенька лунає,
Ти королева снігу а я твій король.