UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ВЗАЄМО ПРОНИКНЕННЯ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ gala.vita, 17.01.2013 - 21:46
ще захотілось добавить: "Хугин и Мунин — пара воронов в скандинавской мифологии, которые летают по всему миру Мидгарду и сообщают богу Одину о происходящем. На древнеисландском Huginn означает «думающий», а Muninn — «помнящий» (или «мысль» и «память» соответственно).Вороны упоминаются в таких литературных памятниках Скандинавии XIII века, как Старшая и Младшая Эдда, Круг Земной, Третий грамматический трактат Олава Тордарсона, а также в скальдической поэзии. В этих произведениях Хугин и Мунин описываются как служащие Одину вороны, которые садятся на его плечи и снабжают его информацией. В Круге Земном рассказывается, как Один наделил воронов речью. Роль Хугина и Мунина как посланников верховного аса связана с традицией шаманских практик и с общей символикой германских народов, изображающих ворона источником скрытых знаний. «Старшая Эдда», «Речи Гримнира» Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, люба Віточко... колись фільм такий був - про отакого містичного ворона... радянський фільм... я його десь в дитинстві чи ранній молодості по телевізору один раз дивилася... більше його не повторили... схаменулася цензура, зрозумівши, що то не зовсім казка... у Прибалтиці десь фільм той зняли були... класний фільм... до цих пір значення його у мені не стерлося... от Ваша ця інформація одразу ж пов"язалася з тим фільмом... тамЮ правда, був один ворон... а ця моя "парочка" справді схожа чимось на "Ваших" "Хугина и Мунина"... у такому разі - значеннєвий фінал цього мого вірша надзвичайно поглиблюється... дякую Вам!  
Ольга Струтинська, 16.01.2013 - 00:11
а мені бачиться ,що Ви ,Валю, вказуєте нову тенденцію в поезії -поезії майбутнього.саме такою уявляю її - гармонійне поєднання людини і природи ,незавуальованість і глибинно-фантастичною .може нащадки назвуть її космопоезією? ХТО ЗНАЄ.А поки-що доторкнуся і я до отієї сніжиночки - заберу собі в обране . це чудо . дякую.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Олю! безмежно і щиро вдячна Вам! цікаво, що в одній із відповідей на коментар до цього вірша, я зізналася, що намагалася насамперед передати те чисте відчуття радості, яке переживалося в даній ситуації, але таке завдання, чи надзавдання, виконати не вдалося... і висловила думку, що, можливо, поезія майбутнього сягатиме таких можливостей... і от Ви також - про поезію майбутнього написали мені... це дуже цікаво... ніби всі ми - у якомусь спільному середовищі (полі) перебуваємо і часто чуємо думки одне одного... це здорово!
Наталя Данилюк, 15.01.2013 - 18:49
Така прекрасна сніжно-біла ейфорія! Таке дивовижне відчуття снігу, гармонійного єднання з чистою пухнастою білизною!  Навіть тінь круків не розвіяла це душевне піднесення, цю окриленість!    
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мммм.... саме так усе і є насправді прекрасно, як на цій чарівній ілюстрації! дякую, Наталочко! просто чудо... да... це вона... біла душа Красоти і Чистоти... пухнастості... дякую Вам, люба Наталю... і за відгук Ваш теплий, і за зиму Вашу - вишукано-прекрасну... вдячна... щиро...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую... це, либонь, компенсація після тих ігва-людей...  інколи, може, і не хочеш казати - а чомусь - мусиш... це я про ігв...а душа снігу - отаке у нас вийшло "контактне" знайомство... круки.. що ж.. у них своя функція і місія... і вони її виконують... я не зневажаю їх за їхні "гастрономічні" вподобання... вони - НЕ вбивабть... їдять те, що вже ні на що більше не годиться... тканини... не пригадаю точно де саме, але є тадиція - хоронити усопших у своєрідних "кормушках" у горах - щоб пташки з"їли... те, що належить пташкам... грифам там і іншим, хто полюбляє такі речі... а горіхи - хай буде вдосталь - і крукам...
Олександр ПЕЧОРА, 15.01.2013 - 14:02
 Мудрість неповторна...А в мене прозаїчніше: * * * Грачиння чинно і зухвало на плечі згорблених дерев вмостилось чорним покривалом. Чаклунка-ніч гряде. Жорстокий світ. Гучні дебати – чи честі суд, чи словоблуд? Найбільш живучі горлохвати безкарно каркають на люд... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Олександре! цікава "паралель" Ваша... і нічуть не прозаїчніша... мудра... і поетична - громадсько-лірична... 
Дощ, 15.01.2013 - 08:40
Чудове взаємопроникнення... А крукам хай довго ще не таланить... Білими і пухнастими, як душа снігу, їм все одно не стати... А тепло душі хай береже кожну сніжинку вашого таланту... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Василю - вдячна! тепло Ваших слів... уваги Вашої...а стосовно круків, є там у віршеві рядочок, який майже нічого не означає - що я їхньому розчаруванню майже поспівчувала... оце і було найдивовижніше відчуття - я справді ніби саму ли крихітку десь в глибині дивних інколи реакцій моїх - їм... ну, ніби поспівчувала - що - не те... "піра" не буде - жива... може вдасться точніше передати той несподіваний нюанс ось цією цитатою із Маяковського, якого любить мій син... люблю зверье увижу собаченку - тут возле булочной одна: сплошная плешь, сам из себя готов достать печенку не жалко, дорогая, - ешь! от щось на зразок...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам щиро, пане Віталію... отакі думки навідуються - під невагомий передзвін чистодухого снігопаду...
ГАЛИНА КОРИЗМА, 15.01.2013 - 03:30
…лежуна шматинці моєї землі, занурена в пух лебединий: жива, щастям наскрізь пронизана! невагома сніжино-людина… Мабуть до врожаю Цікаві думки у вас Валентино 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Галино... це навіть дії - справді пішла на город мій - біло-пухнасто сонний - у снігу "повалятися"... отака історія з того вийшла... відчула себе зграйкою сяючих сніжинок... не знаю, чи відчув себе людиною (мною...) сніг... а до врожаю - бо житам моїм, підсніжним зараз, мною і снігом зітрітим - сниться щось "понятійно-золоте"... - житня солома, колоски і золоті відливи достиглого зерна, мабуть, бачить моє молоденьке озиме жито у снах своїх...
gala.vita, 14.01.2013 - 21:46
містика ... краса... тиша...занурення...дихання...хрум, хрум, хрум, пішла, в хату понесла білу душу... я провалилась в читання мов у казковий смух! Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
учора, Віточко, посеред города свого, а отже, оскільки зараз ніяких меж нема - посеред усієї долини у снігу купалася... в шубі, звичайно... сусіди.. а, подумала, їм не звикати...отак все і було.. а тоді два тих круки - вони постійно цим маршрутом літають... але - розумієте, чого вони кругом наді мною пішли... другий сказав першому - "дивись.. лежить..." цікаво, що я це не розумом зрозуміла, а якось так - понятійно... і... розчарування їхнє... і моє щось сіреньке таке у відповідь... але не страх і навіть не відраза.. таке щось... ну, так заведено, ніби... хоча - одразу ж додому потягнуло... під дах... під захист... насмішили Ви мене оцим "...хрум, хрум, хрум, пішла, в хату понесла білу душу... " - класно... радію Вам...
Luchina, 14.01.2013 - 21:01
жива,щастям наскрізь пронизана! невагома сніжино-людина… О, цей стан... який він бажаний, стан гармонії, спокою і безпеки, і впевненості в тому, що ця білосніжність безкінечна
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
отже, знаєте всі ці музико-світо-польото-радості непередаванні! радію, люба пані Лукіна... так... впевненості в тому, що ця білосніжність безкінечна... дякую Вам... |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
