Автор: Мельница
Перевод: А.Чурай
Исходник:
На чужих берегах - переплетение стали и неба,
В чьих-то глазах - переплетение боли и гнева;
Эй-ох! - взрезаны вихри узорами крылий;
В вое ветров мы слышали песни последних валькирий.
Вспорото небо и врезаны волны драконьею пастью;
Светом и ветром ныне пронзает звенящие снасти
И Луна - я ее ждал и любил как невесту;
Нам не до сна, мы дети богов - наша участь известна.
В наших зрачках - острые грани вечного льда,
А на клыках - свежею кровью пахнет вода;
Видишь мерцание лезвий средь стонов разодранной ночи,
Слово прощания с жизнью, что стала мгновенья короче!..
Вечна погоня, вечно над морем лететь нашей вере;
Бледные норны шепчут: на север, вы в сером, вы звери...
Но когда солнца первый луч заскользит над холодной водой,
Встречайте нас, верные, - мы вернулись домой!
Мы вернулись домой, мы вернулись домой,
Встречай своих воинов, Один, - мы вернулись домой,
Но на тех берегах -
переплетение стали и неба,
А у мертвых в глазах - переплетение боли и гнева...
...стали и неба...боли и гнева...светом и ветром...на север, вы в сером, вы звери, на север..
Перевод:
На чужих берегах — переплетення криці із небом,
А в чиїхось очах — переплетення люті із щемом.
Гей-ох! — візерунками крил вкарбовані вихори,
Ми чули, валькіріє, у завиванні вітрів звуки вплітала так тихо ти.
Драконяча морда — пошматовані хвилі з розпореним небом;
Пронизує снасті лункістю сяйва, дзенькотом, бризом.
І місяць-жених мій, коханий і жданий удома,
Нам не до сну, ми діти богів — наша доля відома.
У наших зіницях — гострі краї вічного льоду,
На іклах свіжу кров відчуваю, вдихаючи воду;
Видно блиск лез поміж стонів роздертої ночі,
слово прощання з життям, що стало на мить вже коротшим.
Вічна гонитва, вічний над морем політ нашій вірі
Бліді норни шепочуть: на північ, у сірому, звірі...
Та коли сонця перший промінь ковзнув крижаною водою,
Зустрічай же нас, вірний, ми удома, ми знову з тобою.
І знову удома, і знову удома
Зустрічай своїх воїнів, Одін,
утома забута — ми вдома.
Та на тих берегах — переплетення криці із небом,
А у мертвих очах — переплетення люті із щемом.
Криці із небом, люті із щемом,
сяйвом і вітром...
На морозь,
ви сизі,
ви звірі,
там морозь.
ID:
396041
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.01.2013 22:14:27
© дата внесення змiн: 25.09.2013 16:39:52
автор: А.Чурай
Вкажіть причину вашої скарги
|
