Зима навколо посіріла,
Відтаяв з берегів ставок,
І вже махають в небі крила
Прибулих з вирію качок.
Під очеретом мерзне човен,
Прикритий вітами верби,
Та день весь викликами повен
Її величності Весни.
Хоч сніг ще стиха прозябає,
Іще подекуди лежить,
Природа Зиму проводжає
І до Весни одна лиш мить.
Весна ступає вербним ходом,
Але ж тривожно на душі.
А раптом зміниться погода,
Що скаже Березень тоді?
Та, певно, Лютий не посміє…
Нарциси виткнулися в ряд,
І крокус під пеньком біліє,
Вже гіацинти взяли старт.
Зарано, Зимонька сестрице,
Природи діточки зійшли.
То ж поступися, Лютий-лицар,
Живим провісникам Весни.
