Думками декілька разів,
Піти хотів – лишався.
Себе, її не розумів,
В коханні признавався.
Мій розум інше говорив,
Душа кураж впіймала,
В небі висів кохання пил,
А зверху чорна хмара.
Подує вітер – дощ піде,
Чи прожене цю хмару?
Кохання до землі приб’є,
Чи в пил добавить жару?
Проснися вітре – та зроби,
За мене добру справу,
Листа від долі розгорни,
Закінч оцю виставу.
... все в Ваших руках, адже це серйозна справа, хоч і делікатна ... хоч розумію, що це найскладніший момент прийняття будь-якого рішення ... адже немає єдиносформаваної думки щодо вирішення проблеми.... Гарно написали, чуттєво, емоційно
Дядя Вова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
