UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Левчишин Віктор: ДИТИНСТВО (брату Валентину) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Valery, 01.02.2014 - 13:05
Я був набагато молодший, тож у мене була інша компанія, тим більше, що ми жили у будинку на Червонозоряній,5. Хоча про Гобсека і Белебеху чув. Двірника пам'ятаю з огрядною бородою, дід Грабовський. Електрика п'яничку Гавронського. Китайця, що носив на продаж саморобні іграшки. Генерала в юбці - Кулигіну. А у подвір'я червоного дому я приходив після школи до бабусі Шури і діда Володі у 3-й під'їзд. Часто був у гостях у тьоті Тасі, у дяді Стьопи, якого з сумом згадую - він навчав мене випилювати лобзиком та ліпити з пластиліну. Валентина і Колю теж добре пам'ятаю. Пам'ятаю повернення з армії здається Валентина, як виставили у двір гучномовець з балкону і на весь двір була музика. Сцена посеред двору була з лавочками, іноді фільми показували - Чапліна, "Білу акацію"... 
Valery, 31.01.2014 - 18:19
Як гарно усе згадалось. Дитинство у Дом Ударнику. Гори на Ярах - Будьонівка, Татарка і Хлібець. Яблуки у Совках. Ставки - тоді ще коли в них купатись з друзями ходили... 
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все так і було. Ми жили в цегляному будинку. 1-й поверх, 2-е парадне, якщо рахувати від Ярів, від залишків окопів, від труби Дашава-Київ, а тепер від Червонозоряного. Все змінилося. Шматки часів нашого дитинства ще існують, але тепер вони ховаються за сучасними будівлями і давно втратили величність. Все вірно, все справедливе. І ми вже старі. А мій брат Валентин вже не друкує вірші в Клубі під псевдом НИ ШИЧВЕЛ, бо у нього був інсульт і він має паралізовану праву частину тіла. Мені повезло більше - я викарабкуюсь якось після своїх негараздів, навіть от друкувати можу. То дякую, що хтось ще окрім нас пам'ятає Дома Ударника, а можливо і їх героїв давно забутих часів - Дімку Лівого з його рудим котом на ім'я Жлоб, Борю Стецюка, Жору Разина та його родину, Гопсека, його діда, що був двірником, клапани, що літали у повітря... а можливо і нас, трьох братів Левчишиних, хоча ми і не були героями, а тільки одними із великої братії післявоєнних пацанів... Чого коштували походи на 4-ий чи навіть на 7-мий ставки! Гопсек вишикував нас в колону і ми під його командою, йому тоді вже було десь років 17, крокували до Ярів. Він командував: "Спів!" І Белебеха-малий, який мав лужену горлянку, жили на його шиї надувалися, починав громоподібно: "В нашу гавань заходили корабли..." Всі хором підхоплювали: "В штанах!" Белебеха: "Большие корабли из океана.." Всі: "Без штанов!" Белебеха: "На берег сходили моряки..." Все: "В штанах!" Белебеха: "И пили за здоровье капитана!" Все: "Без штанов!"Спомини, спомини. У наших дітей, а тепер і онуків свої спомини.... Дякую за пам'ять  про минуле!
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
