Забила гроб, вінка поклала,
Та в сиру землю закопала
А памятаю як казала,
Що воно вічне, та не знала...
Що будиш ти і ще ридати,
На цьому цвинтарі кричати,
Та гіркі сльози проливати
І ту могилку обіймати.
Востаннє ти ще раз почула,
Той стукіт серця і відчула,
Як холодно йому в землі,
Його дістаниш ти... О, ні!!!
І випало із твоїх рук,
Без стуку, без биття, без мук...
Ось так приснилася мені,
Прощальна зустріч, у страшному сні.
