Ножі,рани...
Тепер ти холодний з жінками,
Ти не принц з їхньої драми,
Не впускаєш їх в свої брами.
Серце в колодку,ключ під замок
Розум ясний і мутність думок.
Пошук це вічний і важка тягота
Шукати в житті чекання життя.
Кам'яніння серця і от знову вона (!)
Зажевріла надія,надія одна.
Очі палають ,вогонь не погас
Чого ж ти досі страждаєш ?!
Не відпускаєш каркас !?
Борись в безкінечність
Відпусти тяготу,віддайся сповна
Віддайся життю...
Занурся в простори,поринь у пітьму
Подайся за нею
В мить чисту й просту...
Присвячено О.Р. Стецю
