Ще трохи і ми поїдемо,
раз́ом, на старому потязі,
і все буде неважливо вже,
пост́оїмо трохи на протязі...
І хай всі печалі відлинуть вже,
бо ми ними ситі по горло,
настав час міняти мотиви всі
і жити,хоч якось просторно.
Бо тісно вже стало усюди:
і в серці, і місто так тисне,
можливо,частично, і люди,
усе це на плечі повисло.
Чотириста дев"яносто вісім,
звичайне число трьохзначне
для нас це не просто цифри,
для нас це квиток у щастя.
Кілометрів чотири сотні
протягне повільно потяг,
ми вже на місці, укотре,
зів"ємося у клубочок...
Раз́ом і тепліше,правда?
раз́ом-це любов навіки.
раз́ом - це, коли ти щастя.
коли легкістю диха повіки!
Ми наповнимось суєтою,
величезного Києва-міста,
і зануримось з головою
в наші мрії палкі і чисті...
18/03/2013
