Сьогодні з'явилось бажання писати,
Хоч навіть не знаю з чого почати.
Можливо з цитати,
Чи може freestayle'ом,
Але починати потрібно негайно.
Спочатку озвучу тему я твору:
Спогади... по яких я йду вгору...
Простіше сказати, що вірш цей інтимний,
Тобто до викладу душі подібний.
А ось і сам твір, нарешті дійшов,
Поки зовсім з глузду я не зійшов,
Розповім, як кохання перше здобув,
І відмову вперше відчув...
Познайомився з нею в соціальній мережі,
Там як ти знаєш, все є без межі.
Побачив її, й одразу відчув,
Неначе вітер гарячий по-дув,
В світі неначе фарби згустились,
Коли ми з тобой вперше зустрілись.
А потім стандарт: дзвінки та розмови,
У тебе вгостях довженні промови,
Про-те як неможу жити без тебе,
І без тебе не піду я навіть на небо...
Та, як я так міг про це говорити,
Я ж навіть не міг собі уявити...
І так йшли 2 роки, а потім - проблема:
Ти просто пропала - яка ж це дилема...
Дзвінки не доходять,
Повідомлення теж,
Постійно я думав, ну все-таки, все-ж.
Вийди на мене хоч раз із мереж,
Але місяці йшли тебе все нема,
Думав кінець, та думав дарма...
З'явилась Вконтакті, з'вилась сама...
Повинна бути радість, а її все нема.
І все через зайняте в тебе СП.
І ти навіть чути не хочеш про те,
Як сильно кохає цей автор тебе...
А автор неможе досі забути,
І хоче від тебе хоч слово почути...
