Мій тяжко хворий друг спитав:
"Невже я так недобре жив,
Що миттю смерть не заслужив?
В роботі, не жалівши сил,
Я завжди мав напругу жил;
З жінками в гречці не кружив,
Дружину лише я любив;
Себе не ставив на обрив,
Частенько ворогів мирив;
Рожевих не творив вітрил,
Але під ними завжди плив;
Вкрали в мене багато жнив,
Але про це ніде не нив;
Брехні під шалом стояв злив,
А скарги не було і слів;
Я чесно все життя прожив.
Друже, то що не так? Скажи!
А може це чаклунський вплив?
Миттєву смерть не заслужив ..."
Мовчу. Я не такий як він -
Я маю тисячи провин.
Та при цьому ясно знаю,
Що ще за довгий Душі плин
Зараз теж відповідаю.
9.04.2013
К.