вони дивились весело на мене,
в їх пелюстках жевріло все життя
вони світили полум'ям. крізь зерна
всміхалося до мене співчуття.
здалось на мить, що вміють відчувати,
і що відчули біль вони мою.
здалось мені, що буде вже світати
сльоза в рожевому вінку.
дивились так дитячими очима,
немов благали: "не сумуй ти так,
ще прийде щастя, будеш ти любима,
і полетить від тебе чорний грак".
і пелюстки, немов тендітні руки
до мене протягнулись враз
й, немов забрали з серця муки,
забрали з серця й чадний газ.
вони дивились з ніжністю на мене,
на їх вустах бриніло все життя.
на мить здалося, що щасливі зерна
попроростали в кожного в серцях.
піони - горді квіти миру,
в душі моїй на віки зостались,
заставили мене повірить диву
й заставили кохати і любить.
(с)...квіти миру
