Чергова втрата в моєму житті. Чому Бог завжди забирає найкращих? Спочатку моя люба Д,тепер ти.. Саме смішне в цій ситуації,що вона повторилась.. Ми перестали спілкуватись,а потім дзвінок,шок,сльози,знову сльози,шок... Пройшло вже 2 дні,як я дізналась, 4 дні як тебе немає в живих, і рівно місяць як я чула твій голос... Чула його в останнє,навіть незнаючи що наступного разу не буде.. Я пишу зараз цей лист,знаючи що ти його так ніколи і не прочитаєш,але я повинна комусь вилити свою душу..
-в тебе є якісь почуття?
-я незнаю ,все якось так поки що заплутано
-але ж емоції є?
-а в тебе?
-дуже сильні емоції, пристрасть, бажання, ух...
ти ти ти
я перечитую твої повідомлення знову і знову,це єдине що залишилось мені.. А ти ж обіцяв не зникнути цього разу,а сам..
ми так і не злились в один єдиний світ,я так і не побула слабкою жінкою в твоїх сильних обіймах... І хто тепер буде називати мене солодулька?.. Знову плачу,пробач..без тебе нереально важко.. я навіть не уявляля що так буде.. ми багато чого так і не зробили з того що планували... тепер я повинна йти сама на цитадель,сама слухати улюблені пісні,... Чому саме ти? я не сплю ночами...я говорю до тебе у вісні.. я молю в тебе вибачення за те що я не була з тобою в останні хвилини,за те що я так і не тримала тебе за руку,за те що нас розділяли ті кляті кілометри,за все...
скіль недосказаних слів,скільки запитань без відповідей,я молюсь за тебе,я намагаюсь посміхатись,саме ти навчив мене посміхатись..
я намагаюсь вірити,що так краще,хоча кого я обманюю... краще було б якби ти сидів поруч,краще було б з тобою..
без тебе ніколи не буде краще.. без тебе... цей факт мене лякає.. я не хочу вірити в це...
чому саме ти? чому саме зараз?