Янгол блукаючий,вічність бездонна,
Подихом вітру воскресла,
Я загубила вийшовши з дому,
Крила свої і пісні.
Я вже забула як я сміялась,
Я вже забула усмішку,
Бути самотньою знов налякалася
І ще раз зробила помилку.
Тепер я боюся людей підпустити,
Тепер я боюся відкритись.
Я знову боюся у низ полетіти
Й жорстоко об скелі розбитись..
З тобою лиш справжня,
Сміюся і плачу.
Душа завмирає
Коли тебе бачу.
Здається,що в небо
Я птахом злітаю,
Боюся сказати тобі що кохаю.
Коли ти далеко тебе відчуваю,
Якщо не зі мною-тихо вмираю.
Як не буду твоєю
Я згасну навіки.
Я спати не можу,
Тяжіють повіки.
Не будеш моїм,я знаю,та мрію,
Що не розіб"єш ти останню надію.
Дозволь хоча б нишком дивитись на тебе.
Які ж в тебе очі,схожі на небо..
Неначе зелені,неначе блакитні,
Які ж вони теплі,такі вже привітні..
Без них сумувати буду напевно,
Про тебе мріяти просто даремно....
