тепер усе інакше. не буде сліз і драми
тепер вже не притиснеш так легко до стіни
я більше не боюся. зубами чи губами
і руки мої білі вже звикли до синців
тепер ти милий слабший і ти між нами жертва
ти винен, не пробачу, тож кайся і терпи
тепер не в твоїй владі, хоч вдячна, що не мертва
любити ти не хочеш. а я не можу йти
трясуться руки. пальці, в яких мої запястя
холодний піт і погляд. аж закипає кров
екстаз, безвихідь, подив
отут я мала впасти
замало. я готова вмирати знов і знов