Вже липень стука
У мої ворота
І в позолоту
Вкутались хліба.
Чекаю жнив:
Нехай важка робота
В моїх долонях
Потом закипа.
Чекаю рук,
Отих ласкавих, ніжних,
І спраглих губ -
Від сонця й самоти
І від розлук.
Раптово потемнілих
Твоїх очей.
І лагідного:"Ти?!"