І тільки дощ, дощ, дощ...
Краплинами убє пилюку
немов шепоче щось, щось, щось
та що мені не чути...
Ховаєтся погода
щей другої немає
на вілиці нема народу
крапіти дощ вже починає.
Сидівши біля вузу
дивлюсь на сірі хмари
ловлю словами музу
коли у огось пари.
А в мене лірика на вільну тему
сонце поза хмарами зблудилось
та я не цю хотів писать поему
просто так вже получилось...
Вмиває дощ машини
кропить сірі тротуари
й ніхто не винен
чому сьгодні плачуть хмари...
Комусь прикрасив долю
комусь зірвав побачення
ховаючись під парасолю
для них усе вже втрачено.
Хотіли погулять та не судилось
напевне перенесено на інший день
мені немов наснилось
....
