Не вмію бути не твоєю -
Це не життя, а існування...
Від нероздільного кохання
Від болю скручуюсь змією.
Не вмію дихать не тобою,
Мені ж бо кисень, мов отрута,
Сама себе скувала в пута,
Й ніяк свій стан не заспокою.
Не вмію думать не про тебе,
Ти полонив мою свідомість,
Я вся твоя, а ти, натомість,
Лиш колиш голками у ребра.
Не вмію, чуєш? Я не вмію!
Я намагалася - не вийшло!
А так - хоч виллю біль у в́іршах
Й на мить вгамую аритмію...
//1.08.13//
Так нам сложней, мы чувствуем, болеем...
Стихи стерпя́т, они всех душ прочнее...
А мы живем, лишь так... как мы умеем...
И с каждой такой встречей - все взрослее!
Marisong відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добре, що є талант виливати біль і сум у віршах. Ти молодець - гарно! Але все що не стається - тільки на краще! Тож радій кожній миті життя!) Чи ЛГ?)))
Marisong відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
, они всех душ прочнее...
Добре, що є талант виливати біль і сум у віршах. Ти молодець - гарно! Але все що не стається - тільки на краще! Тож радій кожній миті життя!) 
Чи ЛГ?)))
