А я стою посеред світу
рахую дні, хвилини, ночі.
Твій голос чути проти вітру.
і втома очі вже лоскоче.
Чиїсь чужі, прокляті руки
знов забирають в мене спокій.
Чужі слова - то чорні круки,
твій голос - чистий і глибокий...
Збери мене в свої долоні
і збережи неначе квітку!
А сльози котяться по скроні,
бо я ж стою посеред світу!
Рахую дні...хвилини. Осінь.
Чекаю знов на твої зізнання.
А круки в небо до себе просять
з тяжкою тугою і чеканням.
Посеред світу! Чи то світів...
Люби мене наче в день останній!
Щоб не було тих чужинських слів
посеред світу...
світів...
й кохання.
(с) Mariana Mys'ko