Ти сказала вранці подзвониш. Та забула номер,
чи телефоністки поплутали лінії. Та серце -
не "поза зоною". Мені невистачає повітря.
Забула сказати прощай - і нехай.
Знай. Скучаю без тебе рідної.
Ну що ж. Поїхала? Щасливої дороги.
Надіюсь, що подзвониш.
Щоб завтра було не таким, як вчора, іншим.
Приходь хочаб у снах, частіше.
Я буду чекати, цей час наче довга сповідь.
Ти єдиний наркотик мій, без взяких "якщо" і "але".
Мене без тебе ломить, думки мов желе.
І у очах. Пустотно-тьмяний погляд.
