Без тебе, час так повільно лине.
Наче від сумнівів, в нього у горлі
щось завмерло. Без твоїх дотиків,
йому, так помітно важко. Тиша, і та
наче ділиться на підкорені терції.
А десь там від внутрішніх спазмів,
зжимає ще вчорашнє серце.
Музика - вже не лікує, а випита літрами
кава, уже не бадьорить розум.
Є така любов - котра не спить,
є люди, що нічого не попросять.
Лиш одне хотів би я, хочаб на мить,
утонути у твоїм волоссі.
