біжить дорога
всміхнено шкутильгає
кружельця неба так ніжно давлять на плечі
зліва дерева, справа втомлений вечір
і щось в ньому таке таємниче. те , чого я іще не знаю
але відчуваю.
під ногами в пилюці в"ються вужами ріки
і у них такі дуже-дуже холодні руки
що коли доторкаються синіми пальцями з мурахами пробігає
те, що я ,надіюсь, сьогодні згадаю.
Трави такі солоні й духм"яні і закохані в західний вітер
я іду поміж них. вони мене зачіпають, чіпляють і не відпускають
мовляв, залишайся, тобі тут раді
бо тільки у цьому теплому, бузково- світлому світі
приречених і безпорадних
не буває.