В останній раз прошу тебе:
Прийди і подивися в морок.
Двійник тут більше не живе,
Ти погубило його в сорок.
І не приборкав висоти,
Передбачаючи падіння,
Читав не писані листи,
Просив твого благословення.
В останній раз прийди і глянь
На справу рук твоїх творіння,
То ж обіцяти перестань,
Бо ти—одне лиш животіння.
Але ти, як хмільне вино,
Що губи дражнить палко, п’янко…
Прийдеш чи ні, вже все одно,
Тебе я вип’ю до останку.
