Його вигнали із раю.......
Без ніякого бою......
І відправили на землю......
Та скропили її кров'ю.......
Він був чужий серед людей.. А його душа шукала спокій.
Він був один,такий один.........
Він хотів якихось змін........
Його бездонні очі.......
Такі сумні і одинокі......
Незнали спокою і жалю...... В них було видно багато болю..
І серед ночі у пітьмі......
Коли минали теплі дні......
Він виходив на свободу.......
І шукав собі притулку........
Всі казали...Ти вампір...... Йому казали що він звір......
Ніхто не знав що в цього звіра.....
Справді чиста була душа....
Його у пеклі не приймали........
Йому притулку не надали......
В раю його чужим вважали..... І звіддти геть його прогнали......
І от знову серед ночі.....
Він відкрив свої очі.......
Їх до неба піднімав.......
Своє життя він проклинав.......
Сидів дивився він на місяць...... Його єдиний був приятель.......
І на людей дивися злих.......
Таких ненависних й скупих......
-Я вампір,і я це знаю.......
-Хто ж ви тоді я вас спитаю...
-Я не вбивав і не калічив...... -Без крові я голодував.......
-А ви....ви ж навпаки......
-Калічили й вбивали.......
-Нехай вампір я і я грішний.......
-Але ніто із вас не ліпший.......
І десь вночі до нього з неба...... Спустилася вона.......
Яка ніжна з ним така була.....
Така наївна і смішна.......
Хоч він вигнаний вампір.....
А вона прекрасний Ангел.....
В їх серся попав Амур....... Вони не цуралися цих стріл......
Його вона навчила кохати......
І її одну він став бажати......
Він став їй квіти дарувати......
Разом зустрічі чекали.........
Вона спускалася із неба....... А потім знов назад летіла.......
ВІн без неї сумував....
ВІн просто щиро так кохав.......
Та час пройшов і все пройшло...
В цю ніч вона спустилася до нього.......
Але була в очах відраза........ ВІд ньго правди не сховала......
Вона встала і сказала.......
-Я лечу....мені пора......
-Чекай ще рано ти куда......
-Я туда звідки й прийшла......
-Зрозумій любов пройшла........ -Я лечу і не вернусь.......
-А ти візьми й мене забудь.......
Свої білі крила........
Розправивши злетіла.......
А він впавши на коліна.......
Просив її щоб не летіла....... -Ти навчила кохати.......
-Як почуття тобі ввіддати......
-А тепер хочеш все забрати.....
-І любов свою забути........
-Навіщо ж прилетіла тоді........
-Чому з'явилася в моїм житті... -Прошу вернись я тільки твій...
-Лиш подаруй мені поцілунок свій.....
Та вона його не чула........
Вже й незнати чи кохала........
І без нього спокійно жила.......
Тепер вже іншого любила...... Його життя всетаки змінила...
Тепер душа спокою незнала......
І щоночі лиш вбивала......
Та його криваві сльзи......
Всю землю покривали.......
Він до неба очі піднімав........ І досі він її чекав....
ПРОСТО ВІН ЇЇ КОХАВ,,,,,,,,
Так Ангел...вампіра погубив.....
Тому що просто не любив........
