Усе – брехня. Кругом – лише обман.
Завісою п’янкою вкриє очі
І з розуму зведе, мов той дурман,
Коли В о н а ввижається щоночі…
В о н а приходить тихо, добра, мила,
І радістю вкриває твої сни!
А може, вмить тебе заворожила,
Щоб ти не дочекався і весни?
Ти любиш аж до смерті, до загину,
Усе віддав би, щоб жила В о н а…
Продав би серце, душу, честь, родину,
Для тебе на мільйон В о н а одна.
Але В о н а не варта цього, чуєш?
Бо почуття Ї ї – суцільний фальш.
Кохаючи Т а к у, лиш час марнуєш –
Для вас не пролуна весільний марш.
В о н а не знає, що таке кохання.
Для Н е ї все – захоплення, не більше.
Але й В о н а кохала… На світанні
Сиділа біля хвиль, писала вірші…
Перед очима – тільки Й о г о погляд.
Для Н е ї став єдиним В і н тим літом…
Змінив усе, перевернув світогляд,
Знайомив із новим, незнаним світом.
Але своє зробили час і відстань.
Пора прощатись з Н и м і з почуттями…
Залишило кохання милу пристань.
Повний вперед жорстокими світами!..
Та не забуде В і н. Ну, а В о н а
Із дня на день живе лише для Н ь о г о
І палко вірить, що прийде весна.
А влітку вже нема, крім Н и х, нікого…
Ти й досі думаєш, ніби В о н а кохає?
Тікай, біжи мерщій, поки не пізно!
Бо в твоїм серці буря наростає,
Тримаючи здоровий глузд залізно.
В о н а – брехня. В о н а – лише обман.
В о н а – це плід твоєї лиш уяви!
Та вже запізно. Втрапив ти в капкан.
Прийшов для твого серця час розправи…
03. 11. 13
