В холоднім вітрі за степами
Видніються старі кургани.
Тонуть в мороці могутні
Спогади давно забуті.
Завжди окутані туманом
Вселяють страх свій над лиманом
І жоден звір, і жодна птиця
Не промайне повз цього місця.
Відлунням слова мертвих мчаться:
Все невдоволені, все зляться,
Щоночі пісні все заводять -
Не ті, що з ними йшли в походи.
Щодня співаються все сумніші,
Щодня все жалішніші й зліші.
В серця вселяють дикий страх,
Навіть всім тим, хто у містах.
" Де ваші шаблі, щити, зброя?
З землі зробили стирту гною!
Чи не забули звідкіль родом?
Куди ідете ви цим бродом?
Куди поділись ваші вітри,
Могутні, сильні та самітні?
Де ваше небо голубе є?
Де ваша воля, що над нею?
Де всі ліси наші предвічні?
Де квіти, що цвіли колись тут?
Чи ваші зорі все ще ті?
Де ваша воля, де сини?
Що водиться в річках мілких?
Що плаває на дні у них?
Не дізнаєтеся ви,
Адже на дні лежимо ми!"
***
В холоднім вітрі за степами
Видніються старі кургани.
Тонуть в мороці могутні
Спогади давно забуті.
