Спить. І добре, що вона зараз спить,
А то ж як їй дивитись в очі.
Знову в пам’яті та проклята мить,
Знову вона і знову теплі ночі.
Спить і добре, бо щось гірко
На душі. Через мене у неї
Життя, бач, затіяло бійку.
Свідомості кохання нема панацеї
Від цих двох проклятих створінь.
Одне лиш шепче: "Гей парубче, що загрався?
Ти облиш і гру цю закинь.
Чи забув, як над тобою хтось насміхався??
Та лиш знаєш одне, ти ж не такий
І шукаєш святі ідеали і догми.
А кохання шепоче тобі постій,
Оббива за тобою колючі пороги.
Ось тому завари мені друже кави,
Дай цигарки вдихнути повітря.
Вона спить і добре, що не ранок.
Хай мовчить це небесне створіння.
