Як сумно,
І ти шукаєш порятунку
Падеш в чужі обійми,
А потім, змиваєш поцілунки.
Як мило,
Коли закохані тримаються за руки
Їм добре разом
Для них слова – мелодії; це звуки.
Як сумно,
Коли мелодія ця рветься
А далі вже існується,
Більше не живеться
І будуть ще обійми,
І будуть поцілунки
Слова, як мед солодкі
Коштовні подарунки.
Та в серці,
Ніби в пазлі,
Немає вже частинки
Тієї першої і чистої
Своєї половинки.
І більшість так існує
Немов би старі пазли
Розірвану мелодію
Втрачено назавжди.