Знову дощ бере за руку.
Знову в'яже по ногам.
Я не винесу цієї муки.
Я не довірюся снігам.
Знову душу дощ нівечить.
Чутно шумний його глас.
Холод. Стиснулися плечі.
Я розлюбила чогось вас.
Боюсь різкої холоднечі,
бо скріпить мої ланцюги.
Її блискучі гострі мечі
в уяві бачу навкруги.
Вмієш лиш анексувати
все, що не дають тобі.
І не можеш вправно грати,
падаючи в боротьбі.
Але ти не будеш другим.
Розминулись поїзди.
І не станеш більше другом,
не зможеш зникнуть назавжди.
