Уявіть: Ви
у череві вечора,
Як у череві кита,
Що годує дітей
Молоком густим.
І у Вас є, як мінімум,
Два виходи,
Але Ви не вийдете:
Вам – плисти.
Потім буде берег
Сухоребрий, знічений
І чекання: коли ж –
Як роса на сонці.
Але це вже зовсім
Інша історія.
Чи інша істерика
Спросоння.
А поки – осінь
Довкола осі
Своєї сама
Крутиться кволо
І сонце, сонце,
Чудне, волохате,
Жовтий пухнастик,
Хом’ячок в колесі.
Бігає собі, носиться,
Чи стоїть на місці,
Лоскоче пушинками
Стрімке віття.
То є, то сховається:
Дощів косі прописи…
Уявіть...