Титан нації,українська гордість,
Світлий розум вольного народу,
Гострим поглядом озирає загадковість
Та чаруючу білоцерківську вроду.
ЗАпах бузку,п*янкий та солодкий,
Тиха пісня оксамитових струмків,
На березі стоїть герой сіроокий,
Герой Вкраїни,герой всіх віків.
Розкіш Браницьких взяла в полон,
Того,що царськії муштри не брали,
Котрого не лякав ворожий патрон,
І якого заживо зусібіч роздирали.
Ще не раз він сюди завітає,
Погостює в теплих обімах саду,
І мов пташка,тут ранок вітає
Та чекає пізнього зорепаду.
Крізь недолю,що його опивала,
Тарас знав,де збуваються мрії,
В творах генія краса оживала,
Невмируща краса "Олександрії"!
