Моя прабабуся мила і ніжна,
Усю війну пережила.
А ось тепер її нема…
В сирій землі вона лежить,
І дожидає свого віку,
Коли б на землю знов ступить.
В новому тілі
Та із своєю милою душею.
Я хочу все дізнатись від початку,
Яке ж життя було тоді,
Але сміливості бракує
Щоб запитати у чоловіка її.
Один лиш раз я намагалась
В прадіда свого запитать
Та якось не хватає духу,
Щоб все й про все розпитувать.
І дальше в муках я живу,
Свою бабусю вспоминаю,
А як жили і досі не знаю…
