легкі наші рухи й з відтінком відлиги вода
котрою ми миєм руки надщербнувши себе
ніби кераміку раковин й в раковинах лягаєм спати
оклигавши потім щоб йти терпко-вишневим шляхом
і інертні птахи щоб злітали мов курява вслід
на чолі де не шапка блазня не пляма а грудень
співати чи вити призвичаєний нам навздогін
тільки він не постелить тут шовку і буде горланити
буде твоїм скрипалем чи моїм подорожнім чи схибленим
на отім корнованім місці де стільки днів поспіль нема
ні осанн ні оказій ні візій ні слів на озброєння
не лишилось не стало нічого що хтось зберігав
перестань в тих змагання постійно вертатись в міста
де погасло світило й курила траву Чорна Манька
де робилось усе що хотілось і все що моглось
навіть хтось із самим білим богом помірявшись силою
не шукатиме більше ніяких грудневих частот
не чекатиме більше листів
він напевне скорився схилився і стався навиворіт
він переміг
