Весна. І знову весна,
а через рік буде ще одна невеличка весна...
Шум. Нікому не до сна.
Хоча і моря нема,але неймовірна краса.
Вона. Тендітна і потрібна для інших -
шкода,що єдина така.
Їй не треба казок про весну -
читає кожного як книжину стару.
І розум ясний - не помутнила весна.
Вона. Назавжди вона.
Роки. Старієш і щороку нове дежавю.
Весна прийшла чи закінчується - не розберу.
І тиша не погубить все це,
бо літо вже скоро й весна ця мине.
І все,що залишила у пам`яті вона -
піде у минуле,так само як і інша пора.
Тоді не важливі стають ті роки,
і шум на подвір`ї і ті цигарки.
І сон про весну стає все бліднішим,
і пам`ять він стре про все,
що не запишу у вірші.
