давай я заварю тобі міцної кави,
ми будемо з тобой удвох сидіти на кухні,
вести розмови про глобальні та важливі проблеми типу:
геополітичне становище сучасної України,
хто озвучував кота із Шрека,
як звали собачку із "Чарівника Смарагдового міста"...
все це нам здаватиметься дуже важливим та найголовнішим у світі...
а потім, ми не помітимо, як за вікном вже почне світати,
і в чашці вже буде допита ен-нна кількість кави чи чаю,
буде нестерпно солодко та тихо,
у крані час від часу капатиме капля за каплею холодної води,
і тиша буде руйнувати дистанцію між тобою і мною,
ця непіддільна тиша, це солодке усвідомлення нашого з тобою буття,
я буду ловити на собі твої погляди, такі теплі, такі ніжні,
я буду розкуйовджувати своє волосся, вічно підминати під себе ноги,
терти око відкидаючи раптово нахлинувшу хвилю сну,
та час-від-часу дивитись у вікно, спостерігаючи за вранішнім туманом
та легким подихом вітру...
а ти будеш щось говорити, майже пошепки,
твій голос лунатиме ехом у моїй голові, як кадр з кінофільму..
я буду відчувати неймовірне щастя лише від того, що ти розділяєш
зі мною цей ранок, цю каву, цей день, це життя.
а за вікном все вставатиме сонце,
буде початок нового дня, на вулиці перші люди, перші вранішні пташки.
у нас за плечима - ніч відвертості та безсоння,
а попереду - вічність, щоб заварити ще не одну філіжанку міцної кави.