Через тисячі років, напишу тобі.
-Моя мила, привіт, я скучаю.
І ми уже давно не молоді,
і де б ми не були, я тебе пам'ятаю!
Я пам'ятаю щиру посмішку твою,
я пам'ятаю, навіть, твої сльози.
Як багато ми лишили на краю,
як переживали радощі і грози.
Ми часто ображалися й сварились,
ми дуже різні, але так близькі.
І може нам, з тобою, так судилось
зустрітись і дружити, в ці роки чудні.
Ми зрозумієм одна-одну, і з півслова
багато друзів і компаній ми пережили,
та наша дружба, аж ніяк не тимчасова.
Ми вдвох вже наче років 100 у дружбі прожили!
Ми постаріли вже і волосся сиве,
з під окуляр зітру сльозу.
А пам'ятаєш нас молодих і щасливих?
А я пам'ятаю, я тебе люблю.
Через тисячі років, напишу тобі,
як сильно по тобі скучаю.
І хоть ми тоді уже будем не молоді,
я назавжди тебе запам'ятаю.
