Коли стоїш , замкнений у кайдани
І своїми ж нелюдами приборканий,
Зупинись.Задумайся : "За чиї ти стоїш майдани?
Чи не є ти владою "рідною" обдурений?
Нема слів - нема волі.
Нема волі - нема ж і долі.
І ти скажеш пробачити?
Ні я не можу стільки болю більше бачити.
Не можу тим простити виродкам,
Що розграбили і знищили
Ту землю ,що належить НАМ!
І тих ,хто народ солодкою правдою в той час поїли.
Хіба ми дійсно нікому не потрібіні?
Невже ми лише краплини дощу?
Не можу я в це повірити...ні,прости,але ні!
Краще своїм тілом слабким країну захищу!
Пройдуть роки - і все мине.
Мине то все ,але цього ніхто ніколи не забуде.
І цей жахливий біль до всіх прибуде
Та в наших душах та серцях навіки опаде.
І навіть в тих , хто це все заподіяв.
Проснеться і в них совість,ти повір,
Бо не все збудеться у нього,що він намріяв.
Адже,погодся,гроші це лише папір...
