Бажання є ізнов прославити Вкраїну милу,
Народ великий надихнути, вселити в нього знову силу,
Підняти з попелища славетних предків дух,
Поширити Землею знову слух
Про нашу гордість, силу, вдачу,
Яких ізнов зову, за котрими сумую й плачу,
За котрими сумує й плаче весь народ.
Народ, що українцями зоветься,
Хто і коли назвав тому минеться.
Ми не з окраїни, ми з України
Тому, що споконвік укромно (затишно) жили,
Окремо від усіх сусідів – поляків, турків, москалів
Край боронили, пшеницю сіяли, зерно,
Мечі, плуги кували, гуляли і пили
Ту медовуху веселящу, якої йшов ріки потік.
Усякого було та ми залишились
Українцями – затишними, окремими повік.
