Діряві хмари – велетенське сито –
небесну манну сіють на поля.
Десь там щедрує ще моє дитинство –
під сволоком в колисці немовля.
– Ну що тобі, моє дитинство, дати?
Черству шкуринку? Крихту зі стола?
Чи он оту бурульку полизати,
що сріблиться льодяником з дупла?
Чи може завірюху пелехату –
хрещену матір першої зими
покликати у вихололу хату,
щоб напоїла повними грудьми?
Аби хлоп’я таке ще невелике
і нерозумне у свої роки
уговталось, аби без твого крику
щасливо почувалися батьки.
Відхрипло колядою, відлетіло
за мить одну, неначе й не було,
коли бурульку крижану хотіло,
коли вмирало з голоду село.
Прийміть, Іване, вітання і найщиріші побажання з нагоди Дня Народження Хай обходять Вас негаразди і сумні події тих часів ніколи не повернуться ні до нашого покоління ні до нашої України. Хай Любов, Віра і Надія не покинуть Вас
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00