Життя йде і все без коректур...
(Л. Костенко.)
Життя все ж вносить коректуру,
Немовби грається з людьми,
Свою мов грає партитуру,
Хоч як не хочем цього ми,
Хоч як самі собі й не брешем:
«Життю хазяїн, власне, я!
Я день новий зроблю новішим!
Мене не вдержить колія –
Прославлюсь я в оцій дорозі!»
А тіло вимовить в знемозі:
"Чого я гнутимуся здуру?!"
І лиш зупинишся на мить –
А шляхом інший вже летить:
Життя ж бо вносить коректуру!