Життя проплива, як .айно в ополонці,
Ми розбиваємось рибою в лід,
Злітають у небо вкраїнські хлопці,
Бісом вар`ює підступний сусід.
Що не новина—причина депресії,
Що не година—криваві жнива,
Інформаційно-культурна диверсія,
Вперлась в безвихідь сама булава.
Хочеться вити сліпим вовкулакою,
Криком кричати, що Путін—мурло,
Спитий народ його з голою сракою
Змушує йти нас у спільне житло!
Кажуть бувалі: «В сім`ї не без виродка»,
«Лисиця собаці—рідна сестра»,
Та з москалями ми з різного виводка,
Різних дітей видаєм на-гора.
Різна ментальність, культура і звичаї,
Це і дитині—константа з констант,
Марно на стіну дереться у відчаї
Їхня двохглава істота-мутант!
Ми не здамось на поталу нікчемності,
Бігтимуть ватники звідси в тайгу
Через торжественне свято взаємності—
Нашу незмогу лишатись в боргу!
Жест наш яскравий до демонстративності
Дасться взнаки самозваним братам,
Як присягатиметься в легітимності
Їхній господар у місті Пхеньян.
Більш не побачимо гостей непроханих,
Даром не візьмемо їхнє пальне,
Родичів наших самопроголошених
Радо пошлемо на місце одне!
Життя пролітатиме АНом-140,
Дрібно з борта виглядатиме світ,
Найнепримиренніший нинішній ворог
У підлабузники перебіжить!
вже з першого рядка твір тримає увагу. правду кажуть: хороший початок - це півсправи! гострі слівця і звороти, мабуть, відповідають духу сьогодення і думкам більшості читачів, хоча, як бачу, вони посоромилися у цьому зізнатися... можливо в кінці дещо наївно-оптимістично, але в цілому стверджувально і натхненно.
Олівець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
