...Очі мої - дві криниці,
що напилися неба...
Серце моє - потаємна скринька
із білого теплого
каменю...
Сміх мій - то сонячні зблиски
на мурах щасливих
міст...
Я вмію цілувати так,
наче це - вперше
й востаннє...
...Тіло моє - то земля,
що просить зерна
і ласки...
Я вмію народжувати
вірШІ і золоточубих
дітей...
Ніжністю уночі топити
льоДИ і стирати
маски...
Але сьогодні вранці я
зрозуміла :важливо
тепер не це,
а те...
...те,
що я можу пробігти
без зупинки три
кілометри...
перепливати водойми -
якщо
доведеться...
Накладати жгути
і промивати
рани,
робити серця масаж
і внутрішньом"язеві
ін"єкції...
А ще - цілувати так,
наче це - на
прощання...
...залишилося небагато -
опанувати стрiльбу
з автомата,
навчитися
болю
не вiдчувати,
ділити довколишніх
на "СВОЇХ" і
на...
Доброго ранку, Війна
?
так... життя засвідчує, що нам треба вміти і те, що в другій частині вірша... вміти - не за спиною носити, а вмівши, можна сподіватися, що не знадобиться уміння таке. Відомо ж, що безпомічність жертви провокує гвалтівника-агресора, що й продемонстровано ворогом. Тому треба вміти все і на Божу допомогу сподіватися.
трохи задовго вийшло, але, так...
вірш гарний і смисл глибокий
уляна задарма відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00