Кімната, чотири кутки -
геометрія самотності проста.
Я - точка від А до І,
сама собі пишу чергового листа.
Цей лист замовчує трикрапками слова,
дивується питання знаками,
кричить, від палиць окликів втіка,
апострофами поперхається.
Синіє побитий папір,
проступають словами рани -
все ще сподіваюсь на мир
між мною й моїми словами.