лінивий ранок, наче той котисько
відкрив вже очі, та ще досі спить
чека, що вітер за вікном засвище
і літа рештки підмете умить
мов та перекупка (за крам – надія)
стоїть на роздоріжжі сивий час
збирає досвід й рафінує мрії
підсипле осінь їх в вечірній чай
лиш 6.15 – час черпати ніжність
у барвах тиші диво – сонцесхід
а далі день, а далі сонце вище
і сміх - єдине, що врятує світ
і сміх – молитва нині по безглуздю
в обгризеній вже розумом давно
реальності…зацьковане, безумне
нерозуміння згірклого вино
лінивий ранок сонно позіхнувши
розплющив очі, та ще наче спить
він змін натхнення щойно лиш відчувши
купля квитки, щоб зупинити мить
