"Героям слава!" Геть терпець!
Майданом здибилась держава,
І сотні, тисячі сердець
Злилися воєдино: «Слава!!!»
Героям слава, що змогли
Хребет зламати яничарам.
Самі незламні!.. Хто вони,
Зазвичай, що жили із нами?
Страждають тихо матері.
Дружин, дітей заклякли душі.
Невже забудуться? Ні! Ні!
Нас надихають відчайдушні!
Знов кібцем Чечета рука
У Раді скривдженій маячить.
Назовні кігті хижака…
Померлі душі Сотні плачуть.
Скажи нам, Господи, коли
Даси добру благословення
І людям простим, мов воли
Що днину тягнуть без натхнення?
Майдан в квадраті, як тоді,
Так й дотепер – вожді й вождята
З’явилися. Майдан в тіні,
І голова уже відтята.
Куди не кинь, куди не глянь, -
Ніхто не хоче статки здати.
Міліонерів влади—рать,
Чи можна щось від них чекати?
О, Боже мій, чим намастив
Ти для пройдисвітів цю землю?
Майдан у кубі – не назрів,
Ще в Сотню віримо небесну.
Та Путлеру скажу я: "Ні!"
Регіоналам, комунякам,
І тим, хто в’їхав на хребті
Майдану, пафосним собакам!
Пандори ящик хтось відкрив –
Зло тішиться, руйнує душі.
З надією живу і жив,
З надією, і в тихій люті.