Ось шкандибає Слово,
Втомлене в битвах грізних,
Хтось його обезкровив
В лапах своїх залізних.
Знищене і обдерте,
Сотні разів розп’яте,
Наче душею мертве,
Вбите жорстоким катом.
Ледве кидає погляд
В небо з жалів скорботне,
В погляді – згусток болю,
Але вже зримий спротив.
Кинута кимсь монета
В церкві фальцетом стогне.
Підкуп, а чи пожертва?
Морок вростає в скроні…
Знову бруківка, суржик,
Беркут – криваві руки,
В серці холоднім – стужа,
Ближньому ближній – круком,
Ворог, мов звір голодний,
Душить дитя в колисці…
Досить ярів холодних,
Кров’ю – в сиру землицю!
Воля. Повстання. Поступ.
Пам’ять не вдасться стерти!
Скажем тиранам – досить,
Рабство – це гірше смерті!
Знову поет-провісник
Скапує кров’ю в рими
В пошуках вічних істин,
Хоче з’єднатись з ними,
Прагне себе наситить
Волею, наче птаха.
Боже, зціли нас світлом!
Слово, воскресни з праху!
[youtube>
http://www.youtube.com/watch?v=6jFxC-I7QDo" frameborder="0" allowfullscreen>
