Цей вірш написаний у поемі "Історія України" до подій 1169 року, коли Боголюбський спалив Київ, але ці строки є дуже актуальні сьогодні.
Все перевернуто в історії у русів:
Зганьбили всіх хто клятви не порушив,
Хто повернути Русь до Києва хотів,
З святих земель прогнати москалів.
Яку ж нам треба мати силу,
Щоб приховати недовіру
До тих, хто Русь згубив,
На Київ з факелом ходив.
Хоч попелом присипана дорога
Й не раз чортополох зацвів,
Та прогляда велика засторога
Нападникам із москалів.
Вони спалили Київ, знесли оплот Руси,
Вершину сили нашої, слов’янської краси,
Що бачив велич русів, яка в віках цвіла,
Та впав від зради Київ, згорів дотла.
Брехню велику поне́сли світом,
Рокам її ходьби немає ліку,
Вдовбали в голову і серце руса,
Із бороди та оселедця лишились вуса,
А центром русів стала Москва.
Велика слава Києва із молотка пішла.
Прокляття літає у руській родині.
Стараються Київ гнобити й донині.
Та вже українцям сказати слід годі
І об’єднати круг Києва власні народи.
Знов відродити велику Київську Русь,
За силу й велич якої молюсь.
* уривок з поеми «Історія України-Руси» опублікований у 2011 році.