Я нап'юся шампанського з надiєю, що швидко сп'янiю...
Я забути про все це все дужче i дужче волiю...
У кiмнатi, де людно, крадькома хлинуть сльози,
Десь в душi моїй шторм, а на небi блищать лiтнi грози.
Про що мрiяла все в одну мить я якось вiдпустила.
Вже не знаю, за що тебе палко i нiжно любила...
Ще шампанського й музику ще голоснiше!
Так, напевно, чудово, та й жити так досить простiше.
Я смiюсь сама з себе, хоча й менi не до жартiв,
Так стомилась вiд фiнiшiв наших i програшних стартiв.
Ще шампанського, нiч-бо триватиме довго.
Не забуду тебе, хоча це тепер ненадовго...
